ПРЕЗЕНТАЦІЯ ДВОТОМНИКА ТАРАС МАТВІЇВ. МОЇ ДУМКИ

Сьогодні мій день зробив один хлопчина з Борислава, десятикласник, який прийшов на презентацію двотомника Тарас Матвіїв. Мої думки. Його звати Ілля. На жаль, у метушні не спитала прізвища... Зате надовго запам'ятаю його щирі слова і навіть сльози... Після спільної фотосесії Ілля, ще незнайомий мені у цю мить на ім'я юнак, підійшов до презентаційного столу з книгами і мовчки, поки ми всі спілкувалися, на них дивився. Коли я його помітила і жартівливо спитала: "Молодий чоловіче, про що ми задумались?", він серйозно відповів: "Про книги. Я їх хочу"... А я ж, усвідомлюючи статус школяра без зарплатні і навіть без стипендії, випалила: " Ти можеш їх замовити, а батьки потім оплатять карткою". На що цей чорноокий хлопчина відповів: "У мене є гроші". Мені аж стало соромно за себе... Ото педагогиня, думаю: хлопець виявився дорослим і самодостатнім, а ти з ним, наче з дитиною... Ну нічого, я це компенсувала йому суттєвою знижкою) Та не в тім справа власне... Коли я підписувала для Іллі книги, з цікавості спитала: "Тебе вони зачепили? Чи хтось із твоїх рідних воює?". Його відповідь, впереміш зі щирими сльозами, мене приголомшила: "Я дотепер якось не задумувався про війну. А тепер наче прокинувся..."

Господи, ось воно, ось - Тарасове! Пробуджувати серця! Виривати їх із тенет байдужості, інертності! Цей хлопчина, який якось смішно, ще геть по-дитячому, мабуть, соромлячись своїх щирих емоцій, перед автографом сказав мені: "Я вийду видую ніс...", - він неймовірний приклад того, ЯК Тарасове слово впливає на людей, особливо молодих!

Я впевнена, що Ілля стане хорошою Людиною, а, головне, небайдужою. І дай лише Бог, щоб йому не довелось воювати, але сьогодні він на прикладі історії про Тараса отримав урок правдивого патріотизму, милосердя і свободи. А ще... він чомусь нагадав мені мого Тарасика... такий само чорнявенький, з широкими, мов крила, бровенятами і гострим поглядом чорних очей... Тому я так притулилась до нього, коли нас фотографували...

Ти Є, синку! Твоя душа жива! Бо мертві не можуть так торкатися людських сердець!.. Дякую тобі, рідний, ангеле мій, за цю беззаперечну віру!

Дякую щиро директорці URBAN бібліотеки міста Трускавця пані Віра Савка за гостинний та теплий прийом. Наші приятельські стосунки тривають скоро ось уже як 5 років... Вперше я презентувала в цій затишній і сучасній бібліотеці свою "Легкокрилу", це був вересень 2019 року, за 10 місяців до...

А нині я привезла книги сина... Що ж, нехай і вони будуть тепер в Трускавецькій міській URBAN бібліотеці, щоб пробуджувати, щоб змінювати, щоб надихати.

Дякую також Ira Karpyak за фото і відео презентації, з нею ми теж давно знайомі, а також за її милу усмішку, яка мене підбадьорювала (було нелегко, як завжди, але перед аудиторією дітей особлива установка: триматись хоч би що!))

Дякую моїм новим знайомим, серед яких була і мама полеглого воїна, які прийшли сьогодні мене підтримати.

Дякую вчителям середньої школи міста Борислава, які розуміють важливість національно-патріотичного виховання молоді на прикладі новітніх героїв.

І, звісно, ж насамперед дякую Богу! За цей день, за людей, що були поруч, за щирі емоції й спраглі юнацькі очі, за Іллю... Благослови цих людей, усіх нас в Україні, своєю милістю

Амінь. І слава Україні!

А ще... так співпало, що в ці миті, коли ми проводили презентацію, Трускавець зустрічав на щиті ще одного новітнього героя.  Йому назавжди 31, як і Тарасові...

Героям слава!