Із року в рік ми Актом Злуки
Ще й символічно брали руки,
Сходились в знакові місця...
Лучили береги Дніпрові,
А Україну заодно.
Ми твердили, що все готові
Для світу бути, як одно.
Що ж нині? Яка нині Злука?
Живий ланцюг кого єдна? -
Скорбота, туга, і розлука,
Жалоба й горе всіх єднає
У ланцюги живих молінь, -
Нехай нас небо зберігає
Во ім'я других поколінь!..
В Орівській бібліотеці читачі
переглядали книжкову виставку "Соборність України у наших серцях ".
Немає коментарів:
Дописати коментар