В ім’я майбутньої нації

Найбільша трагедія народу - це втрата своєї державної незалежності. Бездержавний народ присуджено до знищення. Тому боротьба за національне визволення, відновлення і будову власної незалежної держави – завжди священна.

Український народ не змирився з утратою державної незалежності. Зразу же після воєнної поразки розгорнулась в Україні повстанська та підпільна бойова національно-визвольна боротьба. Організатором і керівником визвольної боротьби була Організація Українських націоналістів(ОУН) – єдина тоді політична сила в Україні, що продовжувала боротьбу за відновлення Української держави, поєднуючи її з такою ж боротьбою усіх поневолених Москвою народів.

Планом проводу ОУН передбачалось проголошення Акту відновлення Української Держави найперше у Львові, а згодом після звільнення у столиці України в Києві. Провідник ОУН,Степан Бандера не пішов на тісну співпрацю з окупантом України – нацистською Німеччиною на чолі з Адольфом Гітлером. Замість зрадницького союзу Степан Бандера – «Сірий» обрав шлях безкомпромісної боротьби. З тактичних міркувань Бандера і Провід ОУН весною 1941р. домовився з німецьким військовим командуванням про вишкіл Дружин Українських націоналістів, які мали воювати на території України проти СССР за відновлення державності.

30 червня 1941 р. у Львові ОУН проголосила Акт відновлення Української держави сформований Я.Стецьком уряд почав втілювати у життя  сценарій державотворення, розроблений напередодні війни у Кракові.

Національно-визвольний рух та цього бойові загони були серйозною реальною силою і, спираючись на неї можна було братись за відновлення Української Держави, створювати центральні та місцеві органи влади. Це перша, найсуттєвіша передумова появи Акту 30 червня. Сьогодні не викликає сумніву, що без революційно-визвольного руху,очоленого ОУН,без підтримки її визвольної концепції народом, про відновлення Української держави у тодішніх воєнних умовах не було б і мови.

Подібних документів багато. Вони найвиразніше свідчать про  непримиренну боротьбу ОУН і всього визвольного руху проти німецьких окупантів. Акт 30 червня став тим рубежем, що відділяє відносно мирний етап утвердження української державності від етапу збройної боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу. І почали  боротьбу і організували українське націоналістичне підпілля ОУН і УПА. Така історична правда.

Підготувала провідний бібліотекар читального залу О.Касперська