Воскресіння та Великдень – ці слова для кожного
християнина і кожного українця відомі з наймолодших літ. Вони для нашого народу
завжди були святі. Бо де б і в яких обставинах не опинилася українська
християнська душа, в цей час вона полишала повсякденні справи, щоб помолитися,
спожити свяченого, зі щемом у серці згадати рідну домівку, де так незабутньо у
цей день святкують, згадати свою родину, тих, що відійшли у засвіти та,
простивши ворогам своїм, пригостити ближніх тим, що Бог послав. Тож слова ці
завжди асоціювалися з миром, любов`ю, поцілунками, спільною радістю, а водночас
із запахом свіжоспечених пасок, кольоровим дивосвітом писанок та крашанок,
урочистим церковним дзвоном та співом «Христос Воскрес», з родиною за столом у
нових вишиванках, з веснянками і гаївками побіля церкви. Усе дійство, яке тоді
відбувається, збуджує всі наші органи чуття – кольором, запахом, смаком,
звуком, - стрясає душу, налаштовуючи її на всеохопну любов, бо ж в цей день ми
святкуємо найбільше свято всіх християн – Воскресіння Ісуса Христа.
І недаремно все
це відбувається навесні. Сонце світить щораз довше і домашня птиця починає
нести більше яєць. А це означає, що можна, потрохи наскладавши білих курячих
яєць, починати писати писанки, без яких важко уявити собі святкування
Великодня. Писанка була головним атрибутом святкувань приходу весни. Наші
пращури вірили у відроджувальну силу яйця, адже після холодної зими з яєць
з`являлося нове життя. У давніх слов`ян яйце було початком всього, прообразом космосу, вони
вірили, що весь світ є подібний до великого яйця: шкарлупа – це небо, плівка
–хмари, білок – вода, жовток – земля.

Писанки, які вдалося розписати дітям, мали справді
неймовірний вигляд, вражали своєю багатоманітністю орнаментів. Учасники
майстер-класу ділились своїми ідеями один із одним та все ж кожен зображував на
писанках щось своє, і всі вони були неповторними. Дівчатка та хлопчики
створювали писанки прадавнім восковим розписом. Ці навички вони з задоволенням
понесли до своїх домівок, де спробують навчити цьому ремеслу рідних.
Бібліотекар по роботі з юнацтвом бібліотеки-філії №1 Наталія Іваночко
Немає коментарів:
Дописати коментар