Кожна людина має
захоплення. Одні люблять співати, інші – збирати маленькі іграшки, монети,
марки. Захоплення, хобі дає можливість у повній мірі проявити себе. Вишивання –
один з найпоширеніших видів народного мистецтва приносить і буде приносити
радість тисячам його шанувальників. Є таке гарне правило: якщо хочеш бути
щасливим в житті, зроби своє хобі справою свого життя.
Справжньою візитною
карткою українського народного мистецтва є вишивка, корені її сягають у глибину
віків. Вишивкою прикрашали одяг, рушники, скатертини, серветки, наволочки, блузки,
сорочки. Вишиванки здавна носили чоловіки, жінки і діти. Кріпаки і пани, міщани
і селяни. Вдягали їх у свята і на щодень. Вишиваний рушник прикрашав не лише хату
– світлицю, а й громадську будівлю – храм, школу, що надавало йому
національного звучання. Як тим лавровим вінком, вишиваною полотниною увінчували
придорожні хрести, статуї святих. Звичай подавати шановним гостям хліб – сіль
на рушнику і досі побутує в нашій країні. Рушникова символіка найбільше
відбилася в народних піснях, як сама доля, і з долею народу простелилася через
тисячоліття.
В українців було
свято вишивальниць – це день Варвари 17 грудня. У цей день дівчата збиралися
разом, молилися, вишивали. Вишивали «хрестиком», «низзю», «настилом» (гладдю), «вузликом», мережили в довгі зимові ночі сорочку для коханого
і посаг для весілля.
Ця висока
настроєність з молитвою на таке просте і буденне, здавалось
би, діло,тільки підтверджує
благоговіння і відчуття святості перед барвистим писанням на полотні. В Україні
вишивати вміють у всіх регіонах. На Київщині переважають дрібні геометричні та
рослинні мотиви: зірки, квіти, калинові грона. Вишиванки Східного регіону мають
переважно рослинні орнаменти, в них більше червоного ніж чорного.
Тернопільський регіон прославився на весь світ саме своїми унікальними
вишиванками.
Це зашиті повністю
рукави із сильним переважанням чорного кольору (що символізує трагічні сторінки
історії краю). В руках майстрині вишивка творить диво. Озвучена образною мовою
регіону, вона стає справді тим розмаїтим символом України, що несе крізь віки й
у віки закодований літопис в простих геометричних узорах, дбайливо складених у
скрині руками святих українських прабабусь. І якщо говорити про вишиття на українському
одязі, про орнаментальну символіку хатніх оберегів, то усі вони разом творили і
творять своєрідний енергетичний та магічний «панцир» для
тіла і душі , для землі,на якій живуть і творять, для
всього сущого.
Всіх, хто цікавиться
вишивкою, історією її виникнення, різними видами і техніками вишивання, запрошуємо
відвідати Трускавецьку центральну міську бібліотеку по вулиці Дрогобицькій, 12.
Немає коментарів:
Дописати коментар