УКРАЇНА Є, УКРАЇНА БУДЕ!

Святковий день – двадцять четверте серпня,

Так хочеться усмішок і пісень.

Віднині Україна незалежна   

Запам’ятайте, люди, світлий день!

Здійснилась давняя заповітна мрія,

Бажання і надія поколінь.

Це почуття свободи серце гріє

І піднімає думи височінь.

Давайте ж станемо пліч-о-пліч всі народи,

Щоб славу України відродить.

Щоб дружно жити, в радості і згоді,

Ми України сестри і брати.

День Незалежності України – державне свято України, яке відзначається щороку 24 серпня  на честь ухвалення Верховною Радою УРСР Акта проголошення незалежності України, що прийнято вважати датою створення держави Україна в її сучасному вигляді.

Оголошення незалежності 24 серпня 1991р. стало логічним підсумком в боротьбі за самостійність багатьох поколінь української нації. Для всього народу України цей день дуже важливий. Практично з часів розпаду Київської Русі країна не була унітарною державою.

Український народ прагнув свободи та незалежності. Весь час українці як народність терпіли притискання та заборону на спілкування рідною мовою. Культура народу розвивалась в тяжких умовах. Багато письменників та творців української культури арештовувались та піддавались репресіям.

Але сьогодні наша країна переживає атаку на незалежність. Тому війна на Донбасі, яку розв'язала Росія, це боротьба України за збереження свого суверенітету. Україні належність не дісталася легко, бо боротьба за неї тривала протягом семи століть.

1240 року монголо-татари розгромили імперію русичів, і відтоді нація постійно боролася за відродження своєї державності. На цьому семи столітньому шляху були різні історії – ми майже здобували незалежність, але не могли втримати, або здобували, та не на всій нашій етнічній території.

Повністю відродити державність не вдалося. Однак нація не забувала про це й постійно боролася за незалежність, причому з роками затятість українців збільшувалася.

І в період Першої світової війни ми взялися за зброю, проголосили незалежність, але не змогли втримати, бо не встигли створити велику армію.

Коли настав період Другої  світової війни, та частина населення вже була готова до націоналістичної боротьби, спрямованої проти російської, німецької імперій, проти польських шовіністів. ОУН-УПА продовжувала боротьбу до 1956 року без будь-якої зовнішньої допомоги – це шляхетний фанатизм, яким уся наша держава може пишатися, адже це покоління було виховане в ідеї безмежної відданості самостійній Україні.

На крові петлюрівців і бандерівців тривала боротьба, яка набула форм шістдесятництва, і врешті, 1991 року, ми не прогавили історичного моменту й проголосили Україну незалежною державою.

Наша історія це – боротьба за незалежність, тобто жити так, як бажає народ, а не терпіти над собою зверхність наших сусідів близьких чи далеких зі Сходу чи Заходу.

Незважаючи на тяжкий шлях, українці зберегли свої традиції, мову та прагнення до свободи. Референдум став черговою сходинкою на шляху до вільної демократичної держави. Дитячі посмішки – це найкраща вдячність за достойне життя в демократичній незалежній Україні. За роки незалежності українська мова відродилася з попелу. Вона поповнилася новими словами та новою літературою. Саме після проголошення незалежності українська мова стала офіційною мовою держави.

День Незалежності в сьогоднішніх умовах війни – це свято. Інша річ, що це свято в нас пов’язано із чорною жалобною стрічкою на прапорі. День проголошення незалежності в будь-якій країні є найбільшим національним святом – так само, як і для України. Однак нинішні обставини святкування, коли наша держава втрачає на війні молодих хлопців, та й взагалі цілі міста від варварської російської агресії, - все це зобов’язує українців менше веселитися й скромніше відзначати День Незалежності. Поряд із розумінням величі свята необхідно не забувати, що відбувається воно в сумний день жорстокої війни.

Підготувала: бібліотекар ЦБ Ірина Цимбаляк

ЖИТТЯ В ПРАВОВІЙ ДЕРЖАВІ

Ідея правової держави, яка бере свій початок з античної політико-правової думки і отримавши могутній імпульс розвитку в Новий час, в сучасних умовах набуває практичну реалізацію. Офіційне признання держави як правової в конституціях ряду країн, в тому числі і України, викликає необхідність наповнити категорію «правова держава» реальним юридичним змістом. Сутність правової держави розкривається через її принципи. Становлення правової держави може бути здійснено тільки при умові успішного запровадження у життя визначених правових ви- мог, механізмів реалізації принципів. Формування правової держави в Україні є вкрай складним, багатоплановим процесом, що включає в себе не тільки формування структур влади, які здатні забезпечити дотримання законності та прав громадян, але й наявність широкого спектру політичних партій і рухів, соціальних груп і про- шарків зі своїми специфічними інтересами, особливою правовою, політичною, соціальною, економічною поведінкою. На сучасному етапі розвитку нашого суспільства часто вживають термін «правова держава». При цьому одні автори виходять з бажання підкреслити, що, проголосивши себе суверенною і незалежною, Україна стала і правовою державою, а інші - з прагнення довести, що побудова такої держави є справою більш віддаленої перспективи. Згідно зі ст. 1 Конституції нашої держави, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Проте реалії сьогодення яскраво свідчать про те, що це лише декларація. Україна не є правовою державою, оскільки їй необхідно подолати цілий ряд проблем, які заважають їй бути такою. Правова держава характеризується рядом імманентно притаманних їй принципів, найважливішими з яких є верховенство права, поділ вла- ди, реальність прав і свобод людини та громадянина, законність, наявність у громадян високої правової культури. Принцип верховенства права визначає умовизначає умови життєдіяльності усього соціального організму, тобто створення і функціонування державних органів та громадських організацій, ставлення до них, а також стосунки між окремими громадянами. У нашій державі наукове осмислення і аналіз цього принципу розпочалися лише після його закріплення у ст. 8 Конституції України. З урахуванням цього Верховна Рада України повинна приймати закони, що мають відповідати принципам справедливості, гуманізму; забезпечувати права, свободи і законні інтереси громадян; відображати суспільні відносини, які склалися у нашій країні. Причому основною умовою тут повинна бути рівноправність держави та інших суб'єктів права. Це означає, що всі закони, які прийняті державою, повинні в першу чергу розповсюджуватися і на неї. Основний принцип верховенства права - право знаходиться над державою, а не навпаки. На жаль, брак демократичних традицій та звичка державних чиновників, якщо не порушувати, то при- стосовувати право до своїх потреб, призвели до того, що держава, яка повинна бути гарантом прав і свобод людини і громадянина, досить часто, навпаки, їх порушує. Принцип реальності прав і свобод людини та громадянина передбачає, що права і свободи мають бути не тільки задекларовані у законодавчих ак- тах, а й забезпечені та гарантовані державою. Цей принцип закріплено у ст. З Конституції України, яка встановлює, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються у нашій державі найвищою соціальною цінністю. А права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Низький рівень правової культури громадян нашої держави - це наслідок недоліків у системі правового виховання молоді. Побудова демократичної, правової держави без міцного теоретичного підґрунтя, без глибоких наукових розробок юристів - вчених так і зарубіжного досвіду неможлива. Справа ця важка і складна, вона потребує різнобічного наукового аналізу як правової думки, так і практичних діянь по розбудові державної) механізму.

Труднощі розбудови правової держави в Україні полягають не лише у відсутності належної законодавчої бази, але й викликаються існуючим правовим нігілізмом, що дістався у спадок від старого устрою, не досить високим рівнем політичної і правової культури депутатського корпусу. Треба наголосити на тому, що основою створення і функціонування правової держави є громадянське суспільство, тобто об'єднання вільних і рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можливості бути власником та брати активну участь у політичному житті. Між державою і суспільством має бути певна дистанція, яка і забезпечує демократію, відповідний рівень свободи суб'єктів громадянського суспільства. Якщо держава повністю узурпує суспільство, вона знищує людину як вільну особистість. В даний час Україна продовжує перебувати в економічній та політичній кризах, які пов'язані, в тому числі, з низьким рівнем правосвідомості. Водночас, побудова правової держави передбачає, навпаки, наявність високого рівня правосвідо- мості населення. Тому основною передумовою для належної реалізації є саме високий рівень право- свідомості і громадян, і представників державної влад, виховання глибокої поваги до Конституції і закону,формування високої правової культури. Без цього не можливо створити цивілізоване суспільство, побудувати правову державу.

Підготувала: зав.від.обслуговування ЦБ Г.Грицило

СВЯТО НА НАШІЙ ВУЛИЦІ

16 серпня на літньому майданчику URBAN бібліотеки, було справжнє вуличне свято, звучала її величність Музика на всю округу.

Кожен з присутніх мав змогу не тільки доторкнутись до неповторного світу музичного мистецтва, а й розкрити свої таланти, показати свої здібності.

Талановиті сестрички Костюк Саша і Євгенія виконали пісні «Перлина Украйна», «Тільки у нас на Україні».

Аня Луцишин і Ірина Болоховецька виконали танець «Бог усе створив».

А також Нанівська Діана, Вернієвська Катя, Луцишин Аня, Болоховецька Ірина виконали всі разом танець «Сонце літо».

Виступила перед присутніми і Діана Кубай з піснею «Батьківщина».

Хороший настрій подарувала сім’я Кондратик, які разом з мамою виконали пісню, а Кондратик Марта і Євеліна ще зіграли на скрипці музичний твір «Бабак».

А ще всі разом розгадували кросворд «Мелодія» та приймали участь у цікавих вікторинах.

На вікторині «Звуки музики» - відгадували звучання музичних інструментів: сопілка, скрипка, орган, гітара, трембіта, рояль, баян, саксофон.

А на вікторині «Відгадай мелодію» вгадували назви українських пісень.

Тож, можна з певністю сказати, що вуличне свято «Музичні забави» від URBAN бібліотеки вдалося на славу, бо хороша музика і таланти наших дітей об’єднали мешканців наших вулиць.

Віра Савка, завідувач URBAN бібліотеки у Трускавці

МАТИ МОЖЛИВІСТЬ БУТИ ЩАСЛИВОЮ

Сьогодні, 26 липня, в URBAN бібліотеці говорили про щастя, про те чи маємо право бути щасливими, про свої мрії, і чи реально намагатися їх реалізовувати. Що навіть живучи досить скрутно можна і потрібно прикладати зусиль, шукати засоби і йти до своєї мети. Ми переглядали, роблячи стоп кадри, і обговорювали фільм польського режисера Павела Височанські «Колись ми станемо щасливі». Говорили про мрію героя фільму Даніеля, юнака з польського депресивного містечка Ліпіни, який прагне вирватись із суцільної бідності, бо не хоче прожити своє життя так, як багато хто з його знайомих та родичів. Озброївшись камерою на мобільному телефоні, він розпитується дітей та дорослих про їх мрії. Фільмує все і робить свій перший фільм, реалізуючи так свою мрію – знімати фільми. А ще говорили про мрії тих дітей, що прийшли на фільм, про те, яких вже зусиль приклали, щоб їх мрії могли здійснитися. Адже кожна людина має право бути щасливою, реалізовуючи свій творчий потенціал.

Віра Савка, завідувач URBAN бібліотеки.

ХОБІ – ІНФОРМ «ТАЇНСТВО ВИШИВКИ»

Кожна людина має захоплення. Одні люблять співати, інші – збирати маленькі іграшки, монети, марки. Захоплення, хобі дає можливість у повній мірі проявити себе. Вишивання – один з найпоширеніших видів народного мистецтва приносить і буде приносити радість тисячам його шанувальників. Є таке гарне правило: якщо хочеш бути щасливим в житті, зроби своє хобі справою свого життя.

Справжньою візитною карткою українського народного мистецтва є вишивка, корені її сягають у глибину віків. Вишивкою прикрашали одяг, рушники, скатертини, серветки, наволочки, блузки, сорочки. Вишиванки здавна носили чоловіки, жінки і діти. Кріпаки і пани, міщани і селяни. Вдягали їх у свята і на щодень. Вишиваний рушник прикрашав не лише хату – світлицю, а й громадську будівлю – храм, школу, що надавало йому національного звучання. Як тим лавровим вінком, вишиваною полотниною увінчували придорожні хрести, статуї святих. Звичай подавати шановним гостям хліб – сіль на рушнику і досі побутує в нашій країні. Рушникова символіка найбільше відбилася в народних піснях, як сама доля, і з долею народу простелилася через тисячоліття.

В українців було свято вишивальниць – це день Варвари 17 грудня. У цей день дівчата збиралися разом, молилися, вишивали. Вишивали «хрестиком», «низзю», «настилом» (гладдю), «вузликом», мережили в довгі зимові ночі сорочку для коханого і посаг для весілля.

Ця висока настроєність з молитвою на таке просте і буденне, здавалось

би, діло,тільки підтверджує благоговіння і відчуття святості перед барвистим писанням на полотні. В Україні вишивати вміють у всіх регіонах. На Київщині переважають дрібні геометричні та рослинні мотиви: зірки, квіти, калинові грона. Вишиванки Східного регіону мають переважно рослинні орнаменти, в них більше червоного ніж чорного. Тернопільський регіон прославився на весь світ саме своїми унікальними вишиванками.

Це зашиті повністю рукави із сильним переважанням чорного кольору (що символізує трагічні сторінки історії краю). В руках майстрині вишивка творить диво. Озвучена образною мовою регіону, вона стає справді тим розмаїтим символом України, що несе крізь віки й у віки закодований літопис в простих геометричних узорах, дбайливо складених у скрині руками святих українських прабабусь. І якщо говорити про вишиття на українському одязі, про орнаментальну символіку хатніх оберегів, то усі вони разом творили і творять своєрідний енергетичний та магічний «панцир» для тіла і душі , для землі,на якій живуть і творять, для

всього сущого.

Всіх, хто цікавиться вишивкою, історією її виникнення, різними видами і техніками вишивання, запрошуємо відвідати Трускавецьку центральну міську бібліотеку по вулиці Дрогобицькій, 12.

Підготувала бібліотекар ЦБ Ольга Зикіна