Стежками рідної землі

У мальовничому тихому закутку Прикарпаття розташувався бальнеологічний курорт Трускавець, який славиться на весь світ завдяки цілющим властивостям мінеральних вод, якими так щедро нагородила його природа. Трускавець розташований у передгір’ї  Карпат на висоті 400 м. над рівнем моря у мальовничій  балці, яка знаходиться в долині гірських річок Воротище і Вишниця. По дну і схилах цієї балки розташовані мінеральні джерела «Нафтуся», N 1, 3, 6, 7, 11. Околиці Трускавця є багатими на корисні копалини. Крім солі тут починають добувати залізо, сірку, гіпс, вапно, а згодом – нафту і озокерит. Перша озокеритна шахта запрацювала на Пом’ярках. Крім промислового значення, озокерит набув популярності під час лікування хворих. Як бальнеологічний курорт Трускавець повстав в 1827 р., а вже в 1909 р. була прокладена залізнична вітка, яка сполучила Трускавець із повітовими центрами Дрогобичем, Стриєм, Самбором, і столицею Галичини – Львовом. У 1912 р. збудовано електростанцію, проведено каналізацію. У Трускавці з 1900 по1904 р. працювала і мешкала учениця І. Франка, відома українська поетеса, прозаїк і перекладач Уляна Кравченко. Вона тут учителювала, до неї приїздили великий Каменяр І.Франко, а також всесвітньо відомий письменник і художник Бруно Шульц, який жив і працював в Дрогобичі. В 1947 р. Трускавець отримав статус міста. Він став найбільшим курортним бальнеологічним науковим медичним центром України. В Трускавці є 13 мінеральних джерел. Джерело «Нафтуся» N 1 є найбільш відомим і популярним серед питних джерел курорту. В Трускавці є три школи, чотири бібліотеки, художній музей М. Біласа, історико-краєзнавчий музей, єпархіальний музей при Дрогобицько - Самбірській єпархії. В 1998 році відкривається біологічний факультет ДДПУ ім. І. Франка. Протягом кількох століть духовним центром Трускавця є церква Святого Миколая. В 1997 році завершується спорудження греко-католицької церкви Покрови Богородиці. В Трускавці є дві православні церкви Київського патріархату, одна церква Московського патріархату, Римо-католицький костел, Автокефальна церква, церква  Св. Іллі. За ініціативою громадської організації «Меморіал» 14 жовтня 1995 року відбулося урочисте відкриття пам’ятника героїчному трускавчанину Роману Різняку - «Макомацькому». В 2010 році 20 жовтня відкрито пам’ятник Провідникові ОУН Степану Бандері. Напередодні ювілейного 160-го Дня народження Великого Каменяра в Трускавці відкрили оновлений сквер та погруддя Івана Франка. Проект був створений архітектором Орестом Скопом за кошти мецената пана

 Лева Грицака.

Сьогодні Трускавець є не тільки одним з найкращих курортів світу, але й найбільшим бальнеологічним центром на земній кулі. Він щорічно може приймати на лікування до 400 тисяч осіб. На курорті кожного року відбуваються заходи всеукраїнського і міжнародного масштабу: наради, конференції, симпозіуми. Традиційним стає проведення у Трускавці Міжнародного кінофестивалю телевізійних фільмів «Корона Карпат». З самих віддалених куточків нашої країни, з інших держав приїжджають люди в Трускавець на лікування. Це і президенти, депутати, науковці, медики. З кожним роком курорт набуває все більшого значення як найкращий бальнеологічний курорт європейського і світового рівня.

Підготувала бібліотекар абонементу ЦБ   О.Зикіна

Жінка нескорена долею

     

                             Олена Теліга                                                                         (1907-1942)

Справжнє ім’я – Олена Іванівна Шовгенева

Чергують ночі – чорні і ясні

Не від вогнів чи темряви безодні,

Лише від блиску спогадів і снів –

Усіх ударів і дарів Господніх.

І в павутинні перехресних барв

Я палко мрію до самого рання,

Щоб Бог зіслав мені найбільший дар:

Гарячу смерть – не зимне умирання.

Олена Іванівна Шовгенева народилась 21 липня 1907 р. в сім’ї інженера – гідротехніка професора І. Шовгенева ( Теліга – це прізвище чоловіка Олени Іванівни, яке вона взяла після одруження). У 1917р. після Лютневої революції родина Шовгеневих повернулась до Києва, де батько став міністром Української Народної Республіки. Протягом1917 – 1919 рр. Олена навчалась у гімназії Дучинської. У 1919 р. після наступу більшовиків Центральна Рада змушена була залишити Київ, а разом з нею виїхав І. Шовгенів , який оселився з родиною в Чехії, згодом ставши ректором Української господарської академії в Подєбрадах.

У 1929р. Олена закінчила історико – філологічний факультет Високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова, того ж року вийшла заміж за кубанського козака Михайла Телігу.

Протягом 1929 – 1941 рр. разом з чоловіком вона жила і працювала у Варшаві, беручи участь у громадському житті. У 1932 р. Олена почала активно працювати з «Вісником» Д. Донцова.

У 1939 – 1941 рр. у Кракові вона очолювала літературно – мистецьке товариство «Зарево» і під керівництвом О. Ольжича працювала у Проводі ОУН (організації українських націоналістів). 22 жовтня 1941 р. у складі однієї з похідних груп ОУН Олена Теліга поїхала до Києва, де, незважаючи на небезпеку, взяла участь у заснуванні Української національної ради. О. Теліга як член референтури культурної комісії створила «Спілку письменників», заснувала і редагувала журнал «Літаври»(1941 – 1942), який знаходиться під постійним наглядом фашистів. О. Ольжич намагався переконати О.Телігу виїхати з міста, але вона категорично відмовлялася, мало того, знаючи про масові арешти українців і про те, що гестапо влаштувало засідку в приміщенні Спілки письменників, вона пішла чергове засідання, де й була заарештована.

9 лютого 1942 р. Олену Телігу арештувало гестапо.

13 – го, за іншими даними 21 лютого 1942 р., Олену Телігу разом із Михайлом Телігою, редактором Іваном Рогачем і поетом Іваном Ірлявським було розстріляно німецькими фашистами у Бабиному Яру в Києві.

Спадщина Олени Теліги невелика за обсягом, але вельми значна за своєю сутністю і публіцистичною спрямованістю, характерною для поетів «празької школи».

Ще кілька років тому про Олену Телігу в Україні не знали нічого. Тепер це ім’я викликає захоплення в кожного, кому дорогі незалежна Українська держава і ті, хто віддав за неї своє життя. Можна тільки дивуватися, як в одній людині сплелися безмежна жіночість, краса, розум, талант, беззастережна хоробрість, незламність. Своїм творчим життям і героїчною смертю Олена Теліга стала символом невмирущості української нації .

Підготувала провідний бібліотекар юн.кафедри О.Пфайфер