Видатний
український церковний, культурний та громадський діяч, ХХ століття. Більш ніж
50 років був митрополитом Української греко-католицької церкви України.
Його резиденція знаходилася у Львові. Нащадок вельможного українського роду, що
бере свій початок у ХІІІ столітті, митрополит Андрей присвятив своє життя
служінню українській Церкві та українському народу.
Він
реорганізував церкву в парафіях своєї єпархії і багато зробив для відновлення
візантійських традицій, що є однією з основ греко-католицької церкви. Під його
егідою в українські села прийшла освіта. Для народу були побудовані школи,
лікарні на кошти з прибуткових статей володінь родини Шептицьких у
Галичині.
Народився
29 липня 1865 року в родовому маєтку графа Івана Шептицького в селі Прилбичичах неподалік Явора на
Львівщині. Його мати Софія була дочкою відомого письменника Олександра Фреда. Мала семеро синів, трьох з яких батько назвав на честь галицьких князів
Романом, Левом і Юрієм. Високоінтелігентним обдарованим зростав Роман, який з
юних років відзначався богомільністю.
Навчався на
юридичному факультеті Краківського та Вроцлавського університетів. У 1888 році
вступив до монастиря отців василіан у Добромилі. У чернецтві прийняв ім’я Андрей. 1900 року був номінований
галицьким митрополитом. Як депутат Галицького сейму і член палати панів
австрійського парламенту у Відні,відстоював інтереси українського населення
Галичини. Дбав про організацію фахової підготовки молоді; сприяв розвитку
української культури (1905 року заснував церковний музей , де зібрано одну з
найбільших у Європі збірок іконопису). У 1903 році заснував Народну лічницю,
яку згодом (1930-1938рр.) перетворили на сучасний шпиталь. За його допомогою
велося будівництво духовної семінарії у Львові, засновано бібліотеку
станіславської капітули. Після окупації Львова росіянами Шептицький був
висланий у Росію. Через два роки повернувся – з великим тріумфом. У зв’язку з
розпадом імперії і боротьбою за українську
державність Шептицький, виконуючи функції адвоката українських політиків, об’їздив
всю Європу, а також США. Його повернення до Львова у 1923 р. сучасники
порівнювали з в’їздом до міста короля Данила. Був
це найбільший тріумф Шептицького. Остаточно митрополит відмовився від активної
політичної діяльності у 1925 р., коли польський уряд припинив фінансування
греко-католицької церкви (як і в Австрії, у Польщі священники отримували
зарплату). Тож під час переговорів з урядом Шептицький дав таку обіцянку взамін за оцінку шанувати ідентичність
українців.
У 1930 році
митрополита тривожив наступ комунізму, фашизму, інтегрального націоналізму та
тероризму. Але й духом він не занепадав. Факт радянської окупації пробував
використати на користь католицизму, ініціював заходи, спрямовані на відновлення
унії в Наддніпрянській Україні. Під час Другої світової війни Шептицький
продовжував протестувати проти здичавіння й дегуманізації суспільства,
застерігав вірних від ескалації насильства, переховував єврейських равинів
Львова.
1941 року очолив
Українську національну раду, а 1944-го – Всеукраїнську національну раду.
Митрополит негативно ставився до німецького окупаційного режиму. Засуджуючи
переслідування євреїв, звернувся з протестом щодо нищення єврейського населення в Галичині до
рейхсканцлера Г.Гіммлера. Ймовірно, передбачав крах своєї церкви, Утім в
останній період свого життя був прикутий до ліжка. Помер 1 листопада 1944 року. Похований у
крипті собору св. Юра
у Львові. Цікаво зауважити, що радянські газети Львова
опублікували некрологи про смерть «глави греко-католицької церкви Радянського
Союзу», а адміністрація дала дозвіл на урочистий похорон. Була це остання
масова маніфестація українців у Львові. Львівська обласна рада оголосила 2004
рік роком митрополита Шептицького. Помер Владика 1 листопада 1944 року, близько 13 години, після ускладнення грипу, три дні перед тим переставши з будь-ким
розмовляти. Похований у підземеллі собору святого Юра. Його похорон у зайнятому
радянськими військами Львові перетворився на грандіозну маніфестацію.
Літературу про Митрополита Андрея Шептицького ви можете отримати в бібліотеках міста.
Провідний бібліограф Трускавецької МЦБС Я.Волчанська
Немає коментарів:
Дописати коментар