САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ

В історії людства залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує людство. У перші березневі дні ми знову згадуємо Тараса Григоровича Шевченка. 206 років минуло з дня нородження поета, проте, і нині живе під сонцем України Кобзареве слово, слово великої, непогасної любові до свого народу, своєї землі.

Пошана і вдячність наповнюють серця усього людства, бо Тарас Шевченко – не тільки співець України, він митець на всі часи, на всі віки для всіх людей на землі. Ми пишаємось ним і прагнемо бути гідними його нащадками.
5 березня в бібліотеці для дітей пройшла інсценізація твору Шевченка “Садок вишневий коло хати”, який підготовила і провела вчитель СЗШ №3 Любов Гаманюк з учнями 2-А, 8-А, 8-Б, 9-А, 10-А класів. Душевно, артистично діти поставили сценки “Безталанна” , “Поклала мати коло хати” та заспівали пісні “По діброві вітер віє”, “Верба похилилась”. У інсценізації вони прославили роль матері, яка висвітлювалась у творах Шевченка.

ШЕВЧЕНКОВІ ТВОРИ СЯЮТЬ,МОВ ЗОРІ

Минають роки і сторіччя, відходять у небуття покоління людей, змінюються їхні звичаї, вірування та погляди, а великі надбання мистецтва надовго переживають своїх творців.
До таких скарбів світового значення належать і творіння великого генія Т. Г. Шевченка.
               5 березня в бібліотеці для дітей зібрались учні СЗШ №3 на конкурс знавців творчості Тараса Шевченка, на якому кожен з учасників продемонстрував не лише свої знання, а й здібності, талант, артистизм.
В конкурсі взяли участь дві команди. Команда дівчат – “Кавказ”, команда хлопчиків – “Неофіти ”. З учасниками конкурсу проведено літературну вікторину “Хто швидше?”, гру-мікрофон “Що я знаю про Т.Шевченка?”, вікторину “Які висловлювання відомих людей я знаю про Шевченка і його “Кобзар?”. Діти розгадували кросворди та головоломки.
Між конкурсами дівчатка заспівали пісні на слова Т.Шевченка під музичний супровід бібліотекаря Лесі Цісінської, Присутні учні розповідали прислів’я, приказки, бувальщини із життя письменника.

СВІТ КРАСИ ЛЕСИНОГО СЛОВА

Лютневими днями Україна відзначає день народження видатної української поетеси Лесі Українки.
25 лютого в оновленому читальному залі бібліотеки для дітей завідувач дитячим сектором Народного дому Георгіна Янів спільно з бібліотекарями організували і провели літературне читання присвячене 149-річниці від дня народження поетеси для учнів СЗШ №2-гімназії.
На свято завітали учасники гуртка художнього слова Народного дому. Вони прийшли не одні, а хто з мамою, хто з бабусею, хто з братиком, сестричкою. Вихованці дитячої установи “Дзвіночок” показали літературно- музичну композицію “Лесина весна”. Музичний керівник Наталія Мегас.
На масовому заході звучало слово Лесі, і слово про Лесю, як наша шана пам’яті їй великі. Вона все своє життя була борцем за свій край, свій народ.
Нехай Лесине слово буде завжди з нами, а її життя хай служить нам прикладом.

ЖИВА КРИНИЧКА ПОЕЗІЇ

Україна…Рідний край…Рідна мова…
Скільки почуттів поєдналося в цих словах, скільки ніжності, любові та ласки! Що може бути для людини дорожчим за рідну мову? Адже мова народу – це не просто звуки. Мова – це душа народу, це його трепетне серце.
21 лютого в усьому світі відзначається Міжнародний день рідної мови. Цю дату в листопаді було проголошено Генеральною конвенцією ЮНЕСКО 1999 року з метою захисту мовної та культурної багатоманітності.
20 лютого в бібліотеці для дітей бібліотекарі Віра Лучковська та Анна Лужениця спільно з керівниками гуртків Будинку учнівської творчості провели конкурс віршів рідної мови.
Дівчатка та хлопчики у віршах прославляли рідну мову,тому що мова є найбільшим і найдорожчим добром народу, вона є душею нації, і скарбницею духовної і культурної спадщини.

СВІТ КРАСИ ЛЕСИНОГО СЛОВА

 Лютневими днями Україна відзначає день народження видатної української поетеси Лесі Українки.

25 лютого в оновленому читальному залі бібліотеки для дітей завідувач дитячим сектором Народного дому Георгіна Янів спільно з бібліотекарями організували і провели літературне читання присвячене 149-річниці від дня народження поетеси для учнів СЗШ №2-гімназії.

      

     На свято завітали учасники гуртка художнього слова Народного дому. Вони прийшли не одні, а хто з мамою, хто з бабусею, хто з братиком, сестричкою. Вихованці дитячої установи “Дзвіночок” показали літературно- музичну композицію “Лесина весна”. Музичний керівник Наталія Мегас.
На масовому заході звучало слово Лесі, і слово про Лесю, як наша шана пам’яті їй великі. Вона все своє життя була борцем за свій край, свій народ.
Нехай Лесине слово буде завжди з нами, а її життя хай служить нам прикладом.

ЖИВА КРИНИЧКА ПОЕЗІЇ

Україна…Рідний край…Рідна мова…
Скільки почуттів поєдналося в цих словах, скільки ніжності, любові та ласки! Що може бути для людини дорожчим за рідну мову? Адже мова народу – це не просто звуки. Мова – це душа народу, це його трепетне серце.

21 лютого в усьому світі відзначається Міжнародний день рідної мови. Цю дату в листопаді було проголошено Генеральною конвенцією ЮНЕСКО 1999 року з метою захисту мовної та культурної багатоманітності.
20 лютого в бібліотеці для дітей бібліотекарі Віра Лучковська та Анна Лужениця спільно з керівниками гуртків Будинку учнівської творчості провели конкурс віршів рідної мови.
Дівчатка та хлопчики у віршах прославляли рідну мову,тому що мова є найбільшим і найдорожчим добром народу, вона є душею нації, і скарбницею духовної і культурної спадщини.

ГЕТЬМАН УКРАЇНИ - ІВАН СКОРОПАДСЬКИЙ

11 ЛЮТОГО виповнюється 215 років від дня народження Івана Скоропадського (1805-1887), українського мецената, громадського,культурно-освітнього діяча.

Іван Скоропадський – видатний український політичний, державний та військовий діяч. Генеральний бунчужний, генеральний осавул та стародубський полковник. Іван Скоропадський (1646—1722) — гетьман Лівобережної України у 1708—1722 рр.

Скоропадські належали до православного шляхетського роду, що вийшов з Підляшшя й у ХVII ст. осів на Брацлавщині. За деякими відомостями, матір’ю майбутнього гетьмана була одна з представниць княжого дому Чарторийських. Численна родина Скоропадських у 1674 р. майже в повному складі перейшла на службу до лівобережного гетьмана Самойловича. Іван починав свою кар’єру в Генеральній військовій канцелярії канцеляристом (1675), старшим військовим канцеляристом (1676), згодом став чернігівським полковим писарем (1681), генеральним бунчужним (1698) і, нарешті, генеральним осавулом (1701). Брав участь практично у всіх виправах гетьманського війська, починаючи від Чигиринських походів 1677—1678 рр., проте не виявив особливих військових талантів, більшою мірою тяжіючи до виконання дипломатичних доручень Івана Мазепи, який ставився до нього з довірою і симпатією. У 1706 р. був призначений стародубським полковником і, за свідченням сучасників, розглядався Мазепою як один з імовірних наступників на гетьманстві.

Восени 1708 р., не дочекавшись підходу шведського війська, Скоропадський був змушений здати Стародуб корпусу Меншикова, який випередив шведів і прибув до міста раніше. На раді в Глухові в листопаді 1708 р. поряд з Павлом Полуботком був одним із кандидатів на булаву. Справу «обрання» Скоропадського гетьманом вирішила особиста приязнь до нього Петра І. Подальше правління тривало під пильним контролем російської влади і планомірним наступом на автономію Гетьманщини, що виявилося у виданні нової редакції українсько-російських договірних статей (т. зв. Решетилівських), розташуванні на Лівобережжі полків російської армії, залученні козацтва до виснажливих війн із Персією, будівництві комунікацій та фортець. Останнім акордом гетьманування Скоропадського стало заснування 1722 р. Малоросійської колегії для управління Україною, проти якого він активно, але безрезультатно виступав.

Гужвій О.Іван Скоропадський .-К.: Видавничий дім «Альтернативи»,2004.-312с.;іл.

Новий довідник : Історія України.-К.: ТОВ «КАЗКА», 2005.- 736с.

Вивчаючи ці історичні джерела дозволили нам зробити принципові уточнення щодо часу перебування Івана на окремих посадах перед тим, як він одержав булаву – вищий символ державної влади в Українській козацькій державі.

Підготувала провідний бібліограф Трускавецької МЦБС Я.Волчанська