Російська імперія, німецька окупація, УРСР та незалежна Україна – крізь призму біографії однієї людини постає історія України впродовж минулого століття в романі В. Лиса «Століття Якова». В книзі З. Луценко «Необдумана Міловиця» розповідається історія про нас усіх, про батьків, бабусь і дідусів, жива історія, яку треба знати, щоб ніколи не повторити. Н. Хаткіна - відома поетка, прозаїк і драматург в своїй книзі «Жінка-осінь» невимушено та відверто розповідає про жінку, яка вже має онука, але не вважає себе старою. Буденні клопоти, романтичні спогади та… мрії…
В дитинстві
О.Рибчинський, автор роману «Чорні морелі», часто запитував свою матір: «Чому старі
люди не плачуть?». Тоді вона важко зітхала та коротко відповіла: «Не плачуть
тому, що все своє життя вони орошували слізьми дорогу своєї долі, щоб не
засохла…».
Про голод очима дитини, про життя в українському селі та німецькому передмісті, про любов, зраду, молодість і старість, про глухі кути та світло надії в книзі М.Ткачівської «Голос перепілки».
Йому 80, їй 78. У
закладі для людей похилого віку він щодня читає їй історію їхнього кохання зі
старенького записника. Це історія про велике почуття, яка залишиться з вами
назавжди. (Н. Спаркс, Записник.).
Ці книги та багато
інших, ви можете прочитати, якщо завітаєте в центральну бібліотеку міста
(вул.Дрогобицька,12, навпроти готелю «Бескид»).
Підготувала: бібліотекар абонементу О.
Зикіна.
Немає коментарів:
Дописати коментар