Не потрібно винаходити велосипед…

http://protruskavets.org.ua/ne-potribno-vynahodyty-velosyped/

Козацтву присвячується

Трускавчанин В’ячеслав Умнов – багатогранна особистість. Він – депутат Львівської обласної ради першого демократичного скликання, депутат Трускавецької міської ради кількох скликань (був секретарем ради в 2002-2006 рр.), поет, історик, краєзнавець, громадський діяч, дослідник козаччини, митець, педагог, активний борець за незалежність України, перший голова Трускавецької філії «Відродження», товариства рідної мови ім. Тараса Шевченка, редактор мистецького журналу «Тустань», член редколегії національного молодіжного журналу «Смолоскип», член літературного об’єднання «Письменники Бойківщини», Заслужений працівник освіти України та просто цікава людина. Зустріч з В`ячеславом Васильовичем та презентація його нової книги «Козацтву – синам сонячної Ойкумени, лицарям України, феномену світу» відбулася у бібліотеці для дітей. Захід провела бібліотекар та композитор Олександра Цісінська. В ньому взяли участь учні та вчителі СЗШ № 3, ансамбль сопілкарів “Дударик”, вихованці гуртка «Калинова сопілка» Будинку учнівської та юнацької творчості міста Дрогобича (керівник гуртка – Ореста Сивохіп), а також небайдужі трускавчани. Лунали пісні та ліричні композиції, багато говорилося в цей день поетом і про поета. Композитор та виконавець Олександра Цісінська багато творів В`ячеслава Умнова поклала на музику і вони також були виконані під час проведення заходу. Зустріч із українською піснею, із рідним словом, особливо якщо воно лунає з вуст поета-дослідника – це завжди пам`ятна подія для молодого покоління.

 

«З любов’ю до мами»

23 листопада 2015 року в міській бібліотеці для дітей відбувся літературний вечір, на честь видатного українського поета, самобутнього майстра слова і громадського діяча - Бориса Олійника. Розпочався вечір переглядом буктрейлера «Самобутній майстер поетичного слова» , який підготувала Я. Волчанська. Поет високої культури і громадського обов’язку, Б. Олійник зосереджує свою увагу на найбільш важливих проблемах часу, наполегливо утверджує високі гуманістичні ідеали, бореться зі злом. Не байдужий поет і до вічних тем – життя і смерті, кохання, любові й пошани до історичного минулого, до матері та дитини. Працівники бібліотеки О.Касперська , О.Пфайфер, Г.Грицило, В.Заяць декламували вірші,О.ЦІсінська виконала пісні про матір на слова Б.Олійника. Підготувала сценарій і провела літературний вечір працівник Народного дому М.Венцик. Запрошені на захід учні 10 – А класу НВК «С З Ш №2 – гімназія» (класний керівник М.М.Мількович) отримали в подарунок буклети. На завершення вечора усі присутні заспівали разом пісню на слова Т.Петриненка «Україно».

 

Інформина «Блукало лихо по землі»

(Голодомор 1932-1933років)

Кожна людина, як і все свідоме людство, живе у трьох вимірах: учора, сьогодні і завтра. Вчора - це наша історія. Ми не знали її. А вона бездонна, невичерпна криниця духу, мудрості, перемог і страждань. Кожен народ, якщо він справжній, має свою власну історію. 
         Сьогодні, коли ми почали будувати на рідній землі свою домівку-державу, без своєї кришталевої чистої криниці не обійтися. Але з нашої історичної криниці, починаючи з самої поверхні, належить вичерпати багато солоної від хуторів, до тих криниць і спільних ям, куди скидали десятками виснажені тіла наших з вами бабусь і дідусів, матерів і батьків, братів і сестер. І понаскладали їх понад сім мільйонів... 
         Не сьогодні це сказано: час народжуватися і час помирати, час руйнувати і час будувати, час розкидати каміння і час збирати його, час мовчати і час говорити. Час говорити? Хай ці гіркі слова Правди, народжені після десятиліть безмовства, ляжуть першим каменем у підмурок всенародного пам'ятника трагічної історії українського народу. 
Україну називали житницею, але, грабуючи її по-хижацькому, не давали їй жити. Через те й була наша Україна вбогою та знедоленою, як Шевченкова наймичка. Хоча й сильною духом. 
У 1932 р погодні умови склалися сприятливі і хліб, слава Богу, вродив. Тому зовсім немає підстав списувати на погоду ті чорні діла, що їх творила канцелярія Лазаря Кагановича. Вродив хліб і, як завжди, його не полінувалися зібрати. Українці - люди працьовиті. Наш ратай не давав приводу називатись ледащем! 
             Околгоспненому селянинові формально належало все, а фактично - він перестав належати собі самому. Пропаганда на всі усюди галасувала, що земля належить колгоспникові, а в дійсності все було навпаки: колгоспники стали належати землі. Тривало це від сталінської холоднечі і до хрущовської відлиги, коли генеральний секретар повів лінію на те, щоб видати колгосп никам паспорти, але забрати в них корів. Отож і почали селяни тікати в міста, а села знелюдніли. 
1933 рік. Найчорніший рік в історії України. У світі не зафіксовано голоду подібного тому, що випав тоді на долю народу, що населяв одну з найродючіших, найблагодатніших земель. 
            У 1933 р. був не голод, а зумисне підготовлений голодомор. На січневому (1933 р.) Пленумі ЦК Сталін заявив: "Ми, безперечно, досягли того, що матеріальне становище робітників і селян поліпшується у нас з року в рік. У цьому можуть сумніватися хіба що тільки запеклі вороги Радянської влади". 
            Але становище в країні було катастрофічне. Ще в жовтні 1932 р. партійно-державна верхівка ухвалила: конфіскувати всі запаси зерна. За кілька місяців надзвичайні комісії під керівництвом Кагановича, Молотова, Постишева викачали з сіл усі фонди. Усюди снували спеціальні бригади, які викликали по одному господареві, вимагаючи негайно відвезти на станцію мішок зерна. Відпускали тільки після того, як селянин погоджувався. За не здачу зерна позбавляли волі на 10 років. Це була не хлібоздача, а розбій. Деякі селяни-бідняки накладали на себе руки. Конфісковувалися усі запаси їжі. 
           Наприкінці зими 1933 р. голод в Україні набув нечуваних розмірів. Намагаючись урятуватися, тисячі селян ішли в міста, де навесні скасували хлібні карточки і можна було купити хліба. Але сільським жителям нічого не продавали. Дороги, що вели до міста, були блоковані. Усе ж тисячі селян пробиралися туди, та, не знаходячи порятунку, вмирали просто на вулицях. Доведені до відчаю, люди їли жаб, трупи коней і людей. 
           Діти не бігають, не граються, сидять у дворах, на дорогах. Ноги тонюсінькі, складені калачиком, великий живіт між ними, голова велика, похилена обличчям до землі, лиця майже немає, одні зуби зверху. Сидить дитина, чогось гойдається всім тілом: назад-вперед. Скільки сидить, стільки й гойдається. І безконечна одна пісня пошепки: їсти, їсти, їсти. Ні від кого не вимагаючи: ні від батька, ні від матері, а так - у простір, у світ: їсти, їсти, їсти. 
           В той час гинули мільйони... Сталіну було забагато й тих, хто залишився, бо він, бач, не міг усіх вислати, бо Соловки і Сибір не нескінченні... Знайшов спосіб - геноцид. Тому через кожні 5 днів з обкомів партії під таємним грифом на ім'я Сталіна і Молотова йшли телеграми про те, скільки в областях померло селян і скільки опухло з голоду. 
          Якими словами можна описати мучеництво України того періоду, яка поклала в землю мільйони своїх кращих синів і дочок? Голодомор позначився на майбутньому нації: третина умертвленних голодом - діти, які не народили нащадків, не дали потомства. 
         Про голод 1932-1933 років у світі знали давно, але правда про ці жахливі роки не доходила до людей навіть сьогодні: у той час Україна була скорботною матір'ю, рікою, яка сумує за дітьми своїми.

Про ці страшні події, які пережила Україна ви можете більше дізнатися з фондів бібліотек міста.

Ми чекаємо на вас за адресами:

Центральна міська бібліотека для дорослих, вул.Дрогобицька,12                                                                            Бібліотека філія №1 для дорослих та юнацтва, вул.Бориславська,36                                                                   Бібліотека філія №2 для дорослих та юнацтва, вул.Стебницька , 76                                                                   Бібліотека для дітей  вул .Стебницька, 70  

                                                                                                            

Підготувала: Г.Грицило бібліотекар юнацької кафедри ЦБ

165-РОБЕРТУ ЛЮЇСУ СТІВЕНСОНУ

Англійський письменник, засновник і теоретик неоромантизму, літературний критик, поет, шотландець за походженням, Роберт Льюіс Стівенсон народився 13 листопада 1850 року в столиці Шотландії, "місті вітрів" Единбурзі. По материнській лінії він походив зі стародавнього шотландського роду Белфурів. Дід і батько його були відомими морськими інженерами, будівельниками маяків, інший дід був пастором. Його мати, Маргарет, з юності страждала туберкульозом і змушена була майже цілком передоручити слабкого здоров'ям сина турботам няньки, Алісон Каннінгем. Каммі, так няньку називали в родині, була жінкою неабиякою . Вона мала чудове почуття гумору, була обдарована уявою і чималим талантом оповідача. Саме її манеру декламувати вірші мимоволі перейняв майбутній письменник. Каммі мала такий авторитет у будинку, що вибачення за провини маленький Льюїс просив у неї, а не в батьків. Однак життєрадісність в ній поєднувалася з набожністю, любов до віршів Роберта Бернса - із щоденним звертанням до Біблії. Ряд віршів, таких як "Я був гарним цілий день" чи "Такий порядок", що їх Стівенсон включив до збірника, перейняті тими поняттями, що Каммі вселяла йому, коли він був дитиною. Чи могла благочестива Каммі припускати, що дивну нервозність хлопчика спричиняють її розповіді про грішників, які горять у вічному полум'ї? "Релігійні страшилки й жахи", як назвав їх у своїх спогадах сам Стівенсон, призводили до того, що він боявся заснути, бо йому здавалося, що уві сні Бог може спровадити його до пекла. У ті довгі ночі, коли Льюіса доймав кашель, Каммі несла його до вікна, щоб показати ніч, зоряне небо й світло у вікнах тих, хто "теж хворіє". Няньці, за його власним визнанням, Стівенсон був зобов'язаний тим, що став письменником. Вона допомогла йому розвинути свою природну здатність до творчості, стала тим товаришем, якого слабка і хвороблива дитина була позбавлена. На третьому році життя він перехворів на бронхіт. Ця хвороба потім давалася взнаки упродовж усього його життя і призвела до ранньої смерті. Єдина, вкрай хвороблива дитина, він подовгу був прикутий до ліжка через хворі бронхи, у нього розвинувся туберкульоз, і він ніколи не почував себе повністю здоровим.

Ця людина-легенда, яка прожила всього сорок чотири роки, навіть зі своєї біографії зуміла створити захоплюючий роман. Зборознивши на вітрильному "Срібному кораблі" південні моря, він навіки знайшов свій "острів скарбів" на Самоа в Тихому океані. Завдяки Стівенсону цей далекий острів став духовним це Утім же 1889 році родина Стівенсонів придбала ділянку землі на острові Уполу (архіпелаг Самоа), де письменник, який страждав на важку форму туберкульозу, жив до кінця своїх днів. 3 грудня 1894 Стівенсон помер від крововиливу в мозок. Він помер там надто молодим і надто улюбленим. Похований місцевими жителями на вершині гори Веа, як він провістив у своєму поетичному "Реквіємі". Рядки "Реквієму" викарбувані на надгробній плиті.

                            

ДОРОБОК РОБЕРТА ЛЮЇСА СВІТЕНСОНА

Стівенсон Р.Л. Викрадений.Роман / Упоряд. Ю.Винничук.-Л.: ЛА»Піраміда»», 2006.- 350с.

Стівенсон Р.Л.Острів  скарбів.-Х.: Біла церква: Кн.клуб  сімей.дозвілля,

2006.- 160с., іл.

Стивенсон Р.Л. Потерпевшие кораблекрушение:Роман /Пер. с.англ.Т.А.Озерской; Послеслов. М.В.Урнова; Худож. О.А. Литвинов.-Одесса: Маяк, 1986.- 319с..ил.

Стівенсон Р.Л. Твори.В 5-ти т.Т.1. -К.:Видавництво «Українознавство», 1995.- 384с.,іл.

Стівенсон Р.Л. Твори.В 5-ти т.Т.2. -К.:Видавництво «Українознавство», 1995.- 352с.,іл.

Дорогі трускавчани і гості  нашого міста!

Завітайте у бібліотеки нашого міста , де на вас чекають книги, журнали, газети, з яких ви можете дізнатись більше цікавого про життя і творчість англійського письменника, Роберта Люїса  Стівенсона.

Підготувала провідний бібліограф ЦБС Я.Волчанська

НЕВІДОМИМИ СТЕЖКАМИ РОКСОЛАНИ

 ( 510 років від дня народження Насті Лісовської  - Роксолани )

  Трускавецька центральна міська  бібліотека                  пропонує вам історичну подорож про долю української жінки Роксолани, яку примхи долі піднесли з невільниці-полонянки на найвищий щабель суспільної драбини – цісаревої наймогутні шої тоді у світі Османської (Турецької ) імперії.

   Роксолана, чи Анастасія, за деякими джерелами

- Анастасія Лісовська народилася у 1505 році у місті Рогатині на Галичині у родині священика. За свідченням української історіографії 1520 року. Роксолана, ще неповнолітньою дівчиною потрапила у полон до кримських татар під час чергового набігу на українські землі і була  продана до гарему султана Сулеймана   ІІ, прозваного  Великим, Пишним, Справедливим. Гортаючи сторінки історії ви знайдете багато цікавого, збагнете жіночу сутність, силу материнської любові, символи жіночої магіі  і   таїни.То ж запрошуємо вас до читальної зали бібліотеки,  де ви  дізнаєтесь  більше про сильну постать, розумну жінку, володарку величезної імперії у творах таких талановитих письменн иииків , як Павло Загребельний та Осип Назарук в одноіменни х історичних повістях «Роксолана»та інших джерелах, які знаходяться в центральній міській бібліотеці ( вул..Дрогобицька, 12).

    

Підготували працівники центральної міської бібліотеки