СТЕПАН БАНДЕРА

 

1 січня 2025 року виповнюється 116 років одному з найвідоміших борців за незалежність України у XX столітті та одному з провідних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху, голові Проводу ОУН-Б Степану Бандері.

Степан Бандера народився 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів, яке на той момент входило до Калуського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії (зараз це Калуський район Івано-Франківської області). Батько Степана Бандери був греко-католицьким священиком, а мати походила з родини священиків Глодзінських. Всього в сім'ї було семеро дітей, Степан Бандера був другим після найстаршої сестри Марти-Марії.

З 1930 року стає членом ОУН, глибоко пройнявшись її ідеологією. В 1932 – 1933 роках Степан Андрійович стає замісником та керівником Краєвої екзекутиви, так званим комендантом Української Військової Організації (УВО).

У червні 1934 року польська поліція арештовує Степана Андрійовича Бандеру та інших членів ОУН. Степана Андрійовича було засуджено до ув’язнення у в’язницях в містах Кельц, Вронках та Берестю, де він почергово відсидів до 1939 року. Навіть там він залишався провідником ОУН та підтримував зв’язок із підпіллям. В квітні 1941 року Бандера утворив організацію ОУН-Б.

Він проводив активну боротьбу проти Москви та Радянської влади, за що Радянський уряд бачив у ньому небезпечного ворога. 15 жовтня 1959 року його вбив агент КДБ Богдан Сташинський, вистріливши йому в обличчя зі спеціального пістолету струмінь ціанистого калію. Через п’ять днів його поховали на мюнхенському цвинтарі.